До цього моменту ми працювали тільки з даними, що мають статичну, незмінну під час виконання програми, структуру. Під час роботи програми могли змінюватися тільки значення змінних, в той час як кількість змінних завжди залишалося постійним (Звідси і назва – статичні структури). Це не завжди зручно.
Наприклад, в програмі, призначеної для введення та обробки даних про учнів класу, для зберігання даних використовуються масиви. При визначенні розміру масиву програмісту доводиться орієнтуватися на деякий середнє або гранична кількість учнів в класі. При цьому, якщо реально учнів в класі менше передбачуваної кількості, то неефективно використовується пам’ять комп’ютера, а якщо це число більше, то програму використовувати вже не можна (треба внести зміни в початковий текст і виконати компіляцію).
Завдання, обробні дані, які за своєю природою є динамічними, зручно вирішувати за допомогою динамічних структур.